ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ - 2026
Бій під Кру́тами — битва, що відбулася 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Кру́ти, за 130 кілометрів від Києва.
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним (за іншими джерелами 6-тисячним) підрозділом совєтсько-россійської "красной ґвардіі" під командуванням "есера" міхаіла муравйова та загоном із козаків «Вільного козацтва» і київських курсантів, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
У бою під Крутами оборонці Української Державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Совєтсько-россійські загарбники втратили боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ "красной ґвардіі" муравйова прийшлося не залізничним шляхом, як задумувалося, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський Мир, який врятував молоду українську Державність.
Що варто знати про бій під Крутами
Бій під Крутами — важлива подія в ході війни більшовицької росії проти Української Народної Республіки. У січні 1918 року більшовики вже захопили Харків та рухалися двома великими загонами на Київ. Із Харкова 1,5 тис. військових на чолі з Муравйовим та з Гомеля 3,5 тис. військових на чолі з Берзіним.
Паралельно більшовики підготували диверсію в тилу — так звану п’яту колону. Це було повстання на заводі «Арсенал». Керівництво УНР довідалося про підготовку та вилучило зброю в диверсантів, але їх це не зупинило. І заколот почався саме тоді, коли Муравйов з військом наблизився до Києва.
Більшовики рухалися до Києва бронепотягами, тому наступ вівся вздовж залізниць: з боку Гомеля через Бахмач та з боку Харкова через Полтаву. І два ворожі загони, об’єднавшись, мали рухатися до Києва через станцію Крути, що розташована за 130 км від столиці.
Отже, станція Крути стала для ворога тим вузьким місцем, яке ніяк не обійти. Тож українські воїни мусили стримати більшовиків там, щоб вони не дійшли до Києва.
Водночас у Бресті тривали перемовини про капітуляцію росії (підписання Брест-Литовського мирного договору), в яких брала участь українська делегація.
Тому план був наступним: придушити заколот на заводі «Арсенал», не дати військам Муравйова та Берзіна дійти до Києва та дочекатися підписання договору в Бресті. Тож бій під Крутами мав і оперативне, і стратегічне значення.
Які факти про Крути варто розповісти учням
Сергій Бутко, головний спеціаліст другого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області
Воїни мали патріотизм та професіоналізм
Вирішальну роль у бою під Крутами відіграли курсанти військового училища імені Богдана Хмельницького. Вони були основою успішного бою та відступу. Тут важливо пояснити учням, що у війні потрібно, щоб патріотизм був помножений на професіоналізм.
У цьому контексті мені хотілося б згадати найлегендарнішого артилериста УНР Семена Лещенка, який брав участь у битві під Крутами, а потім в обороні Києва від більшовиків. Він здавався безумцем, але його дії були обґрунтованим ризиком, адже він добре вмів працювати в бою.
У Лещенка була лише одна артилерійська тридюймова гармата, і він нею завдав ворогу колосальних збитків під Крутами. А ось під час захисту Києва він відстрілював по більшовицьких бронепотягах просто зсередини будівлі вокзалу. Варто зауважити, що для успішного бою мало патріотизму та сміливості, потрібно добре знати математику, розуміти, як працює гармата. І офіцер Семен Лещенко був прикладом професіоналізму та патріотизму.
Ніхто не ховав «своїх»
Друге, про що варто розповісти учням, незалежно від їхнього віку: студенти військового училища були переважно з багатих і впливових родин професорів, членів уряду, чиновників. І коли потрібно було йти до бою, ніхто нікого не ховав. Наприклад, серед студентів першої сотні Студентського куреня був молодший брат секретаря закордонних справ УНР Олександра Шульгина Володимир. А на похорон загиблих у бою пішла ледь не вся Українська центральна рада на чолі з Грушевським.
Бій під Крутами не був поразкою
Також дуже важливо проговорити, що бій під Крутами був успішним, адже наша традиція була побудована на тому, що він трагічний. Наратив про трагізм радо підхопили росіяни, але пішов він від сімей загиблих, які горювали. А ми вже знаємо, що це були впливові люди. І вони звинувачували владу, що вона послала їхніх дітей на трагічний програшний бій. Проте важливо розвінчати цей міф: на бій під Крутами студенти пішли добровільно, а сам він був успішним оборонним боєм.
Напередодні бою командир більшовицької армії Муравйов зателефонував командиру частин Армії УНР Аверкію Гончаренку та наказав підготуватися до зустрічі переможної червоної армії та влаштувати обід. Він заявив, що офіцерів розстріляє, а «юнкерів» відпустить. Муравйов не очікував спротиву.
Червоні очікували втечі українських бійців, натомість їх зустріли вогнем кулеметів. І одна з причин, чому стратили 27 полонених — чоту Студентської сотні, — це злоба через фантастичні втрати більшовиків. У них було близько 300 загиблих та близько 1300 поранених.
Важливо розглядати битву під Крутами в контексті агресії більшовицької росії проти УНР. Оборона була успішною, адже «муравйовці» на чотири дні повернулися до Бахмача лагодити залізницю, чекати на підкріплення та «зализувати рани».
За ці дні уряд УНР встиг укласти Брестський мир з державами Четверного союзу, який визнавав самостійну УНР.
Також у цей час Аверкій Гончаренко та Симон Петлюра готувалися до оборони Києва. І коли більшовики підійшли до столиці, то відразу її не штурмували, адже пам’ятали, що було під Крутами.
Загинули не всі оборонці Крут
На похороні загиблих бійців під час своєї промови Микола Зеров порівняв крутян із 300 спартанцями. Це було дуже поетично, але порівняння підхопили люди, які майже нічого не знали про битву під Крутами. А згодом цитату Зерова почали друкувати в газетах.
Так і поширився міф — люди проводили паралель зі спартанцями, які стояли на смерть і загинули всі, тож вирішили, що оборонці Крут також не вижили. Насправді з нашого боку були втрати 70–100 осіб, включно з 27 полоненими, яких стратили. А загалом Крути боронили від 450 до 520 бійців плюс 20 офіцерів.
ІПСО працювали ще тоді
Є факт часів бою під Крутами, який неприємно визнавати. Гончаренко наказав бійцям відступати не лише тому, що їх намагалися оточити. Причиною також було те, що керівництво отримало телеграму з Ніжина, де мітингував полк ім. Тараса Шевченка, який загітували більшовики. Вони переконали, що під Крутами стоять «гайдамаки» — так більшовики зневажливо називали воїнів УНР.
Мітингувальники скандували, що хочуть миру та землі. І ця підтримка більшовиків з їхнього боку була загрозою для воїнів УНР. Тому Аверкій Гончаренко наказав бійцям поступово відходити до потяга, який стояв по той бік станції.
Про це важливо говорити учням, адже інформаційно-психологічна операція — це зброя росіян. І потрібно розвивати критичне мислення, щоб їй протистояти. Пояснювати, що держава та армія будуть захищати наші права, що ми демократичні та завжди зможемо вплинути на владу.
Як говорити про бій під Крутами з учнями різного віку
Андрій Стецюк, учитель історії, учитель-методист Черкаської гімназії № 9 ім. О. М. Луценка, сертифікований учитель, експерт з вивчення практичного досвіду учасників сертифікації, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2025
Враховувати вік цільової аудиторії, але не спрощувати розуміння самої події та її цінності
Розповідаючи про Крути молодшим підліткам (5–7-мі класи), варто подавати це як історію вибору та відповідальності, а не як трагедію та смерть. Акцентувати на тому, чому юні воїни пішли захищати свою землю, а не як вони загинули.
Для старших учнів (8–11-ті класи) доречно говорити про складність ситуації, політичні прорахунки, реальний баланс сил та ціну державницьких рішень. Учні мають дійти до розуміння того, що героїзм часто народжується там, де дорослі помиляються.
Уникати максимальної героїзації історії і цієї події зокрема, менше пафосу, адже він притупляє емпатію
Розглядати історичну подію в контексті людських історій: ким були учасники, що читали, де виховувалися, про що мріяли? Для молодших це може бути спроба написати уявного листа додому, для старших — робота з джерелами (спогади, документи). Це дозволить більш осмислено подивитися на подію.
Головний меседж битви під Крутами — це не культ трагічної смерті, а цінність життя
Крути — не про те, що «треба вмирати», а про те, що свобода має свою ціну, що держави самі по собі не народжуються.
Для молодших — «вони хотіли жити, але обрали захистити інших».
Для старших можна поставити дискусійне запитання: чи могла держава тоді вберегти своїх хлопців? Такий підхід допоможе уникнути романтизації війни та формувати критичне мислення.
Зв’язок із сьогоденням важливий, але без прямих маніпуляцій
Не «вони тоді, а ми зараз». Краще поставити такі запитання для обговорення:
- Що держава має зробити, щоб Крути більше не повторилися?
- Чому пам’ять про Крути важлива саме сьогодні?
Для старшої цільової групи це можуть бути роздуми про відповідальність держави перед своїми громадянами, а не лише про героїзм окремих людей.
