ВІРТУАЛЬНИЙ МЕМОРІАЛ "КНИГА ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ ЗА УКРАЇНУ"
СПРАВЖНІ ГЕРОЇ 
НАЗАВЖДИ В НАШОМУ СЕРЦІ!!!
Солдат Микита Колісник на позивний Майстер пройшов запеклі бої за Харків, міцно тримав оборону поблизу Майорська та Торецька, а також мужньо бився за Бахмут. Колишній строковик став високопрофесійним воїном бригади «Спартан» та ефективно нищив ворога. На околицях Бахмута Майстер прийняв останній бій на початку 2023 року: його підрозділ вийшов тоді переможцем, але високою ціною.
На більшості фотографій Микита усміхнений та ніби сяє. «Він був як сонечко», – згадує мати Марина Миколаївна. Коли хлопець закінчив школу на рідній Харківщині, російсько-українська війна тривала вже три роки. Микита пішов працювати на місцеве підприємство та почав готуватися до строкової служби.
«Не думала, що син буде військовим, – згадує мати. – Він був творчою дитиною, навіть мав дипломи районного фестивалю аматорів театрального мистецтва. Займався спортом. А коли пішов на строкову службу, то майже одразу підписав контракт, думаю, що вже тоді вирішив стати професійним військовим».
Далі були перші відрядження до зони проведення Операції об’єднаних сил і перший бойовий досвід. У родині добре пам’ятають останні дні перед повномасштабним вторгненням росії. Микита саме повернувся з чергового відрядження на схід і встиг кілька днів перепочити. Вже зранку 24 лютого вітчим повіз його до частини. І Майстер з побратимами вступили у бій за Харків.
«У критичних ситуаціях Микита приймав складні рішення з холодною головою. Завжди підбадьорював побратимів і власним прикладом показував, як треба виконувати поставлені завдання», – згадує тодішній командир гвардійця на позивний Оплот.
Микита нищив ворога та прагнув робити це якомога краще. Він вирішив стати снайпером та вирушив на підготовку.
«Якось ми говорили у той час телефоном і в сина не було настрою. Запитала, що трапилось. Микита відповів, що він на навчанні, а його хлопці там, на фронті. Таке було відчуття: син винуватив себе за те, що не поруч із побратимами», – ділиться мати Героя.
Після Харківщини вже снайпером Микита Колісник пройшов бої поблизу Майорська та Торецька на Донеччині. А потім відправився на оборону Бахмута.
У перший день нового 2023 року ворог накрив артою опорний пункт гвардійців та висунув роту під прикриттям чотирьох бронемашин, щоб захопити українські позиції. Серед захисників опорника був й Майстер. На початку бою Микита знищив чотирьох загарбників з кулемета Калашникова, потім перемістився до іншої позиції та підбив з РПГ російський БТР-80. Згодом врятував двох поранених побратимів: він надав їм першу допомогу, на собі виніс з поля бою та викликав евакуаційну групу. Коли повернувся на позиції, зумів з гранатомета знищити ще один бронетранспортер. Окупанти відступили.
«Микита – це справжній приклад мужності та відданості справі, – згадує побратим Майстра на позивний Кант. – Він завжди був готовий до бойових дій, не вагаючись, навіть у найскладніших ситуаціях. Його впевненість і рішучість надихали побратимів».
У наступні дні росіяни знову намагалися йти на штурми. Але гвардійці давали ворогам гідну відсіч. Зокрема, 3 січня Микита зі стрілецької зброї та РПГ знищив 12-х окупантів та разом із побратимами знешкодив БТР. 4 січня нова спроба ворога прорватися. Майстер власноруч з «ПКМ» ліквідував вісьмох штурмовиків противника, а потім й десант у задній частині БТР, який готувався до висадки. 10 січня новий бій і нові втрати росіян. Солдат Колісник зі стрілецької зброї «задвухсотив» п’ятьох штурмовиків та влучив з РПГ у бензобак бойової машини піхоти ворога, яка зайнялася та вибухнула. Паралельно гвардієць у ці дні рятував поранених побратимів.
«Найбільш героїчний вчинок Микити – його останній бій. Тоді попри чисельну перевагу ворога та постійні обстріли вдалося утримати позиції», – розповідає тодішній командир гвардійця на позивний Оплот.
Це сталося 15 січня 2023 року. До роти окупантів під прикриттям двох БМП-1 пішли на штурм. Майстер зі стрілецької зброї знищив 11-ть нападників, а з РПГ уразив дві бронемашини. Той бій гвардійці виграли і далі продовжили нищити ворога, але вже без побратима. Микита загинув внаслідок вибуху ворожої гранати.
«”Хто як не ми”, – так казав Микита своїй нареченій. Вони хотіли побратися навесні. Але не судилося», – каже мати.
Солдату та снайперу бригади «Спартан» Микиті Коліснику навічно 23 роки. Його поховали у рідному селищі Вільшани на Харківщині. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Президент присвоїв Майстру звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
